Мій край --- барвистий, як вінок,
там пахне без і м'ята.
Там квітне вишнями садок,
криниця коло хати.
Там мальви хвіртку обняли,
мов кралі в оксамиті.
І в кожній хаті -- образú,
у рушниках сповиті.
Мій край -- то золото в полях,
скоринка паляниці.
То руки бабці, в мозолях
і запах медуниці.
Там небо кольору квітòк,
отих, що незабудки.
То край заквітчаних хустòк,
і закарпатські дудки.
То край мережок, вишиття,
намиста і дукатів.
Там на Різдво завжди кутя
й колядка коло хати.
Там на Великдень -- крашанкù
і пàсок розмаїття.
Там маків дово-пелюсткù,
як спомин крізь століття.
То край прадавніх кобзарів
де мавки оживають.
Старі легенди міста Львів...
І дзвони, що співають.
Мій край -- то щебет солов'я,
колиска мрій дитячих.
І рід козацький. І сім'я.
І стук сердець гарячих...
То край лелек і журавлів,
калини і тополі.
То край нескорених синів,
що йдуть крізь терн до волі.
Там люди добрі, не лихі,
там Бог дивà малює.
Молитви матері -- святі.
Любов в серцях панує.
Мій край -- найкращий із світів.
Як оберіг. Єдиний.
Свята земля моїх дідів,
під стягом жовто-синім.
16.05.2022
Людмила Галінська
