Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов'язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.
Методи виховання - це способи взаємодії педагогів, вихованців, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.
Прийоми виховання - складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один. Методи виховання слід відрізняти від засобів виховання.
Засоби - те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної і матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори. Ці засоби використовуються в процесі реалізації того чи іншого методу.
Методи формування свідомості особистості
Головна мета цих методів - вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. До цієї групи належать методи: освічення, навіювання, переконання, прикладу.
Освічення передбачає інформацію, повідомлення про факти, вчинки, події, а також роз'яснення сутності, значення тих чи інших якостей особистості, принципів, норм і правил поведінки, шляхів досягнення поставленої мети, способів самовиховання, самоосвіти, щоб сформувати на основі набутих знань певні поняття.
Навіювання - метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок інших, що приводить або до вияву у людини, навіть опріч його волі і свідомості, певного стану, почуттів, відношення, або до здійснення людиною вчинків, що можуть безпосередньо не відповідати її принципам діяльності, поведінки.
У педагогів, психологів різні підходи до навіювання. Одні перебільшували його значення у вихованні, інші заперечували можливість його використання. Більшість вважає, що в системі методів навіювання повинно зайняти своє місце.
Ступінь навіювання залежить як від вікових, так і індивідуальних особливостей суб'єкта, його культурного та інтелектуального розвитку, освіченості, особливостей характеру (слабовілля, недооцінка своїх можливостей), почуття особистої неповноцінності, а також від тимчасового стану психіки, авторитету вихователя.
Таким чином, навіювання, його результативність залежить від об'єктивних та суб'єктивних, постійних та тимчасових умов.
Переконання - метод впливу на свідомість, волю індивіда, що сприяє формуванню його нових поглядів, відношень або зміні тих, що не відповідають загальнолюдським та національним нормам і принципам. Метод передбачає обґрунтування певного поняття, відстоювання моральної позиції, оцінки вчинків, дій та ін.
Основу цього методу складають знання, які використовуються для пояснення і доведення правильності чи необхідності певних відношень, поведінки, але в поєднанні з почуттями.
Бесіда передбачає цілеспрямовану організацію обміну думками. Тематика, зміст бесід визначається виховними завданнями, які стосуються окремого індивіда чи певної групи школярів. За формою проведення визначають бесіди фронтальні (з групою школярів) і індивідуальні. Індивідуальна бесіда може бути відстроченою, щоб стимулювати дитину до осмислення своїх вчинків. Розрізнюють також заплановані та епізодичні бесіди. За змістом бесіди охоплюють різні питання моралі, етики, естетики, наукової організації праці, фізичного виховання, політичних подій та ін. Діалог має таку логічну структуру:
Вихователь вводить дітей у тему бесіди, ставить запитання, пропонує висловити свою думку.
Діти беруть участь в обговоренні питання, наводять приклади з свого життя або епізоди із прочитаних книжок, публікацій, періодики, висловлювання авторитетних людей тощо.
Вихователь узагальнює виступи, допомагає дітям зробити висновки.
Дискусія (диспут) передбачає суперечку, зіткнення різних точок зору, поглядів, думок, оцінок, відстоювання своїх переконань. Дискусія вимагає спеціальної підготовки учасників: обирається дуже гостра тема, визначається авторитетний, ерудований ведучий дискусії, розробляються питання, які стимулювали б учасників до суперечки. Ці питання, рекомендована література доводяться до відома учасників раніше, щоб була можливість підготувати аргументацію.
Використовується і прийом ділем, коли школярі обґрунтовують свій вибір однієї з двох можливостей, що дозволяє визначити ціннісні орієнтації людини. Важливо, щоб ділема мала відношення до реального життя школярів, включала питання морального змісту та ін.
Розповідь - це монолог вихователя, який будується як оповідання, опис, роз'яснення.
Лекція, як і розповідь, - монолог вихователя, але більший за змістом і дається на рівні теоретичного узагальнення. У змісті лекції визначаються, як правило, декілька питань. їх послідовне розкриття дає слухачам уявлення з певної проблеми.
Ефективності використання методів формування свідомості сприяє:
Позитивна взаємодія вихователя і вихованця або вихованців, встановлення контакту з ними.
Формування інтересу, уваги до змісту інформації, яку повідомляють вихователь або ровесники.
учні спрямовують увагу на зміст інформації, логіку доказів, на оцінку фактів, явищ у процесі переконання, навіювання, освічення. Допомогти цьому можуть деякі способи активізації сприйняття та осмислення інформації учнями. Це стосується перш за все вступу, який робить вихователь.
У працях Є.О.Ножина, І.Г.Штокмана розкриті окремі прийоми вступу:
прийом співпереживання, що передбачає залучення яскравих незвичайних фактів, подій, окремих епізодів, які викликають інтерес, зосереджують увагу школярів і примушують їх переживані те, що трапилось, разом із учителем;
прийом парадоксальної ситуації;
апеляція до інтересів учнів або до відомих засобів інформації, до авторитетів у тій чи іншій галузі (Лауреат Нобелівської премії... висловив думку про...), до особистості вчителя;
постановка проблемного питання.
Увагу школярів можуть привернути також паузи, перехід від абстрактних міркувань до конкретних прикладів, фактів, ілюстрацій..
Доказовість у процесі переконання, уміння пояснити свою думку за допомогою інших, уже відомих істин, що є основою переконливості міркувань. Способи доведення - форми логічного взаємозв'язку між аргументами і тезою. Для цього використовуються дані науки, фактичний матеріал.
Доказовість забезпечується і спонуканням учнів до виявлення активності у процесі оволодіння інформацією, прийняття певних висновків, чому сприяють ситуації вибору, дискусії, що вимагають аналізу відповідей, суджень, оцінки вчинків, проведення конкурсів тощо.
Звернення до почуттєво-вольової сфери учнів. Вплив на свідомість особистості передбачає опору на її почуття і волю. Іноді формально проведені диспути, конференції, бесіди не залишать у дітей будь-яких позитивних емоцій тому, що не знайшлося місця для висловлення поглядів, переживань їх учасників. І в той же час розпускати світ своїх почуттів, бути його рабом -- занадто нікчемний для людини стан.
Особистість вихователя - головний фактор успішності використання методів освічення, навіювання, переконання; його ерудиція, педагогічна майстерність, мовна культура, стиль життя, манери, жести, міміка, педагогічний такт. Метод прикладу - це метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування, бо діти навчаються раніше наслідувати, ніж пізнавати. Виховний вплив прикладу - це своєрідна наочність у виховній роботі. Наслідування спрямоване їй відтворювання індивідом певних зовнішніх рис, зразків поведінки, котре супроводжується емоціональними і раціональними почуттями.
Прикладом для школярів можуть бути батьки, родичі, вчителі, знайомі, літературні герої, видатні сучасники, що яскраво проявили себе у праці, науці, мистецтві.
