МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ – менінгіт – гостре інфекційне захворювання з клінічним поліморфізмом, яке супроводжується запаленням м’якої оболонки головного мозку.
Запалення м’якої і павутинної оболонки називається лептоменінгіт.
Збудники різноманінті - менінгокок, стафіло-стрепто- ентерококи, мікобактерії туберкульозу, віруси паротиту тощо. Збудник не стійкий у навколишньому середовищі.
В залежності від збудника хвороби менінгіт буває гнійним або серозним.
Менінгіт виникає як первинная хвороба, або як ускладненя інфекційної хвороби.
Шляхи поширення : повітряно-крапляний
Джерело інфекції : хворі і носії інфекції.. У другому випадку збудник потрапляє з мозкової оболонки гематогенним або лімфогенним шляхом з віддалених осередків інфекції при пневмоніях, отитах, синуситах, фурункульозі та інш. Хворіють тільки люди.
Інкубаційний період –від 1 до 10 днів.
Патогенез: вхідні ворота інфекції – верхні дихальні шляхи, частіше – носоглотка. Після подолання бар’єру слизових оболонок збудник потрапляє у кров.
Симптоматика: однотипова, незалежно від причини,- головний біль, повторне блювання, не пов’язане із прийомами їжі, висока температура, світобоязнь, гіперестезії, напруження м’язів потилиці.
Характерним є положення хворого на менінгіт у ліжці: голова відкинута назад, хребет прогнутий дугою вперед внаслідок скорочення м’язів потилиці, шиї, спини. Інколи виникає ураження черепномозкових нервів ( зорового, окорухового, слухового). Може бути часткова або повна втрата свідомості.
У дітей раннього віку при мінінгіті відмічається вибухання і напруження великого тім’ячка, загальні або локальні судоми. Крім того, у малюків спостерігається енцефалітичні ознаки: млявість, адинамія, відмова від їжі, сонливість, яка змінюється тривожним станом.
Остаточний діагноз менінгіту ставиться на основі дослідження спиномозкової рідини – ліквору, який отримують після спиномозкової пункції. При менінгіті ліквор витікає під підвищеним тиском, може бути мутним, із збільшеною кількістю лейкоцитів і білка.
Ускладнення: менінгококовий сепсіс ( менінгококцемія), характерний прояв якого – геморагічний висип на шкірі.
Профілактика:
Ізоляція і госпіталізація хворого на менінгіт. Після видужання діти можуть відвідувати дитячий колектив через 10 днів після виписки із лікарні.
Дезинфекція приміщення дитячого закладу, де був випадок менінгіту. Встановлення карантину на 7 днів.
Діти і дорослі, що були у контакті із хворим на менінгіт, заходяться під наглядом медичного працівника і допускаються в дитячі колективи лише після повторного негативного дослідження слизу із носу на збудника менінгіту.
Активне виявлення носіїв інфекції серед персоналу дитячих дошкільних закладів
Ретельне дотримання сагітарно-гігієнічного режиму в дитячизх установах
Своєчасне і якісне лікування та ліквідація гострих і хронічнизх осередків інфекції в організмі.
