Мені з тобою добре говорити
І дихати, і марити тобою.
Вростати вглиб в твої дереворити,
Й здаватися в полон отак без бою.
Мені витать з тобою добре в хмарах,
Вдивлятися на відстані ув очі.
І бачити цей світ в рожевих барвах,
Як бачать лише диваки і зодчі.
Ми - диваки, поети всіх часів,
Живем в своїм маленькім, дивнім світі.
Відверто з нас кепкують часом всі,
Що світ будуєм із пелюсток квітів.
А ми такі, прекрасне бачим скрізь,
Душею ми відкриті і вразливі
До болю до чужого і до сліз,
Ми - диваки, наївні і щасливі.
