Мені тут пахне хлібом і борщем,
Старі ікони вкриті рушниками.
Та душу огортає біль і щем,
Бо вже немає маминої мами.
Непалена роки прадавня піч,
Старі газети вицвіли від сонця.
Туга і сум вкриває - ясна річ,
Ніхто не вигляне тепер з того віконця.
Не чутно більш худоби у хліві,
Город, давно покритий бур'янами.
Хоч спогади завжди будуть живі,
Та вже немає маминої мами.
Снує павук у сінях, у кутку,
Риплять, незмащені ніким,старенькі двері.
Чекає стіл родину у садку
До найсмачнішої, що тільки є, вечері.
Не йде мені з думок моє село,
Подвір'я все поросле споришами...
Не буде більше того, що було,
Бо вже немає маминої мами...
© Людмила Степанишена
