Мені наснилося Різдво...
Оте, як я була маленька
По по пояс снігу намело,
А в хаті, затишно й тепленько.
Потроху сходилась РІДНЯ
Стільців ніяк не вистачало
Світлиця, ніби й не мала
Заносили довгеньку лаву.
Святкова скатерть на столі
Варенички смачні й котлети,
А ми, поближче до куті
Та зі сметаною рулети.
Всі страви щойно із печі
У тісті гусочка, ковбаси
Крутеники та калачі
Все готувалося з запасом.
Подяку Небу воздали...
І цокотять виделки, ложки
Поїли. Можна й балачки,
А нас окремо, без дорослих.
Але ж послухати кортить!
Про що вони свої розмови?
О, знову чарочка дзвенить
Капусточка хрустка до столу.
А далі пісня. Вся РІДНЯ,
Щоб хлопці коней розпрягали...
Після веселої, нудна
Ми ті слова не пам'ятали.
То про Марічку, що жила
Десь на якомусь тому боці...
Пісням не видно і кінця
Ще й голоса, такої моці...
Малечі годі вже. Згаснуть,
А як заснеш? Гармидер в хаті ...
Не зазирнуть, не повернуть,
І як за цим не сумувати?
Вже ту РОДИНУ не збереш
Нема нікого. Всі спочили.
Сльозу, що котиться, змахнеш
І серце дуже защеміло...
: Тетяна Радюк
