Мені б ліки купити для зору:
Надто сірим став білий світ!
Приглядаюся до упору —
Нема зав’язі, пустоцвіт...
Мені б слух свій полікувати,
Бо не чую вже теплих слів...
Й горло теж, щоб могла кричати
І ніхто перебити не смів...
Серце треба... болить ночами.
За дітей, за родину, за люд...
І разом з проливними дощами
Слізьми змити образливий бруд.
Ще б заштопати латками душу!
Зрешетив її вітром час...
Бо прожити ще трохи мушу,
Щоб родинний вогонь не згас...
Барчук Р
