Мене сьогодні воїни вітали,
Бажали щастя, радості, добра...
А я словА жбурнула б на поталу -
Моя словесність гола і сира!
А я застигла за столом удома,
Лиш погляд муляв дірку у стіні.
Скувала мозок болісна судома:
Про мене Хтось згадав там, на війні!
Мені Хтось зичив настрою і свята,
Рубцями рук Хтось тиснув телефон!
Рубцями рук, що ріжуть не салати!
Рубцями рук, що бережуть мій сон!
Мені листівку у завмерле серце
Хтось вибирав, стараючись, як міг,
Коли в самого задубілі берці
Тримають втому задубілих ніг...
І десь заклякла між каструль рутина,
І онімів десь відгомін тривог...
Що маю я сказати як людина?!
Коли мене вітає Хтось як Бог!
Т.Кісельова
