Мене роки мої ніскільки не соромлять,
Мої роки – це мій набутий скарб,
І я скажу вам, може це не скромно,
Це моя гордість, створення всіх барв.
Їх не маскую, не ховаю макіяжем,
І вид у дзеркалі мій настрій не гнітить,
Тут поповніла, боки злетіли кряжем,
Мабуть життя за гонор мені мстить.
Виходжу з дому в світ усміхнена і щира,
Привітно людям привітання шлю,
Нема розчарування, а також і зневіра,
Я повні жмені всім надії наділлю.
І хай мене не кожен з друзів розуміє,
Хай думають, що я байдужа і черства,
Коли від пристрасті лице чиєсь німіє,
А я проходжу мимо божества.
Мені дав Бог відкрити зранку очі,
Зустріти сонце і побачити зірки,
І я вслухаюся, як голуб десь воркоче,
Як шелестить трава і як шумлять ріки.
Радію я і кожному листочку,
І кожній квіточці, і гілочці в саду,
Дарую від душі чарівного шматочку,
І поспішаю. Знову далі й далі йду.
