Світлолікування
Світлолікування, фототерапія (від «фото-»... та грец. therapeia — лікування) — використання з лікувальною метою оптичного випромінювання (інфрачервоного, видимого і ультрафіолетового), розділ фізіотерапії. При світлолікуванні використовують і природне випромінювання Сонця — сонцелікування.
Фізіологічний вплив
Дія світлової енергії на організм людини визначається:
інтенсивністю (потужністю джерела і відстанню до опромінюваної поверхні),
тривалістю опромінювання,
глибиною проникнення електромагнітних хвиль.
Глибина проникнення залежить від довжини світлової хвилі. Вона найбільша в інфрачервоного і видимого проміння й найменша — в ультрафіолетових. Почервоніння шкіри — еритема — може з'явитися через декілька хвилин після початку опромінювання (інфрачервоне проміння) або після прихованого (латентного) періоду — 2—8 години (ультрафіолетове проміння). Ступінь реакції шкіри залежить від її чутливості на різних ділянках тіла до різного випромінювання, від віку, пори року та інших чинників. Ступінь реакції може змінюватися при деяких патологічних станах, прийомі лікарських речовин. Через 3—4 доби на місці опромінювання з'являється засмага.
Застосування
Ультрафіолетове опромінювання (місцеве або загальне) застосовують для:
компенсації ультрафіолетової недостатності (дефіциту інсоляції), що призводить до сезонного афективного розладу;
як болезаспокійливий і протизапальний засіб при захворюваннях суглобів, периферичної нервової (неврити, невралгії, радикуліти), м'язової (міозити), дихальної (бронхіти, плеврити) систем;
при шкірних, гінекологічних захворюваннях;
порушеннях обміну речовин;
деяких формах туберкульозу.