Думаєте, у семінарії почали викладати медіаграмотність? Ні, йдеться про два дистанційних семінари з цієї теми. От один, а от і його наступник. Подивіться, будь ласка, там на посиланнях, щоб зрозуміти, які такі бар'єри будемо далі досліджувати. Ну і Табло, звісно, перегляньте, це важливо.
Психологічний
Запрошені до участі в семінарі раніше ніколи не брали участі в заходах саме такого формату. Тому виникає психологічний бар’єр. Ні, семінари річ звична, але в реалі, в аудиторіях ОІППО. Ну, останнім часом в Зум-форматі, який просто копіює традиційну технологію з аудиторії: спочатку лекція-бесіда, потім кілька запитань від учасників. Самі учасники мовчать. І поготів не пишуть або не набирають тексти на клавіатурі. Ну от і маємо…
Велику допомогу могли б тут подати сторінки методоб’єднань в школах (чи й містах, районах, ОТГ). Ну аби там точились якісь дискусії. Серйозні такі, змістовні, професійні, а при тому дистанційні. І як того поки що нема, то нема і звички до такого діалогу чи такої технології навчання дорослих. Підкреслимо останню обставину, бо не завжди ми уважні до відмінностей в підходах педагогіки і адрагогіки.
Технічний
Футболісти, фігуристи, бігуни (от зокрема такі, що ширяють через бар’єри) під проводом своїх тренерів опановують так звану "техніку" – вміння рухатись певним чином, правильно, ефективно. У справі участі у дистанційному семінарі теж є технічна складова: вміння працювати з клавіатурою. З цього приводу ми продовжимо голосування.
Як порівняти з психологічним бар’єром, то технічний видається більш вагомим чи глибоким. Що суттєво заважає. Длубати двома пальцями есей? Ну нехай мікро-есей для ФБ-форуму, а не для власного блогу чи сайту. Все одно це стримує.
Філологічний
В рамках участі в цьому семінарі, як і у будь-якому заході такого формату, можна було написати есей, скажімо, на блог Всеосвіти. Для педагогів, менеджерів освіти і науковців країни.
А можна для регіонального, місцевого сайту. Для місцевої громади.
А можна для власної шкільної газети. Ну щоб просунути на дещицю цю школу, її колектив до стану медіаграмотного. Так, так, педагоги, діти, батьки - всі разом читають, обговорюють, планують свій розвиток. Нова українська школа. Нове українське суспільство, без пафосу, буденно, кожного дня і для кожного члену колективу.
А можна для власного сайту-портфоліо. Це для колег, для поступу власного розвитку як фахівця. Сформулювати власні ідеї і почути думку колег - зародок будь-якого нового кроку, проекту, заходу та просто методичної новації.
А можна й коротенький пост зробити в ФБ-форумі, як той, що його вже згадувано як робочий саме для цього семінару. Чи не коротенький, але ж то вже не есей - інший жанр. Втім, коли жодних власних блогів чи сайтів нема, то це теж перепона? Відсутність стабільної практики, навички диференційованої роботи з текстами або брак підготовленого, налаштованого формату.
Мотиваційний
Ну і, нарешті, найглибша причина: бажання чи небажання, відчуття, чи це взагалі мені потрібно? Навіщо? Зрозуміло, що дискусія, обговорення з колегами тих чи інших питань навчальних технологій потрібно тому, хто бачить певні горизонти, високі цілі, пов’язані з особистим зростанням, перспективами кар’єри. Будь то власне сучасна творча педагогіка, освітній менеджмент або і громадянська, політична робота. Можливо, це можна назвати лідерським потенціалом.
Втім, лайки ж поставили, то читали, схвалювали, є інтерес до теми. На рівні лайку, не витрат власного часу.
Ризики
Це теж бар’єр, перепона. Ну, не знаю, може якась така позиція, слова чи дії адміністрації, колег або родичів можуть розглядатись як перепони для участі в семінарі, але уявити це собі я не можу. Держава? Економіка? Якісь таємні сили? Не уявляю, втім, розділ про ризики завжди присутній в проектах розвитку, то не будемо порушувати традицію. А вже кожен, хто прочитає, про себе вирішить, чи є в нього така перепона.
Сподіваюсь, ви натисли на всі посилання? Що скажете?
Підсумки
144 перегляди і три лайки. На Табло (ходили на посилання?) результат залучення запрошених медіавістів. Не надто активно, м'яко кажучи, але в Додатку результати роботи саме цих фахівців. А ми йдемо далі.
Додаток
Кілька позицій (бар'єрів) маю додати зі слів колег, з якими обговорювали проблему в приваті.
Брак часу, завантаженість, тим більше під час війни.
Науково-методичне забезпечення. Про це казали кілька учасників і їхню позицію я б окреслив так: створено добру теоретичну і методичну базу, на часі більша увага до практики, широке впровадження розроблених інструментів в життя конкретних закладів освіти.
Громадянське суспільство могло б взяти участь в цій роботі і то по двох каналах. По-перше, батьківські ради, по-друге, молодіжні організації, наприклад "Пласт". Поки що цього нема.
...
