Дуже корисний ресурс з’явився – згаданий у назві Круглий стіл. Власне, це поки що тільки два відеозаписи. І дуже прикро, що там тільки кілька десятків лайків від учасників. Дуже хочеться, щоб тих лайків було значно більше. Не три чи чотири десятки, а три тисячі, а може й десять. Нереально? От про це і поговоримо.
1. Передісторія
Коли я побачив анонс заходу, то пішов дивитись, що і як. Потім побачив посібник і його скачав. Враження було як, скажімо, від величезного стелажу чи вітрини супермаркету (цукерки чи іграшки, смаколики чи фрукти) – дуже, дуже багато яскравого і різноманітного добра.
А вже потім круглий стіл це враження розвинув, додав голосу, зображення, оживив і підсилив побачене раніше в друкованому варіанті: дуже багато, яскраво, різноманітно.
Втім, коли я у призначений час заходив безпосередньо на трансляцію, то звернув увагу на певний дисонанс. От погляньте, вправа на уважність і меідаосвіченість:
Так, Круглий стіл але без дискусії? Як так? Чому не так? Давайте розбиратись.
2. Дискусія як суспільний інститут
Дискусія – багатозначне слово, треба для початку розділити по різновидах.
Наукова має на меті прояснення в певному науковому колі тих чи інших положень, тих чи інших фрагментів, складових наукового знання. Відбувається шляхом публікацій науковців в журналах і матеріалах конференцій. З голосу? Ні, ніколи. Кожен, хто прочитав і має що сказати, може долучитись. Можливо, навіть, написати монографію.
Навчальна дискусія має на меті контроль засвоєння чергової порції курсу класом, групою і називається здебільшого семінаром. Цільова компетенція: риторика або вміння публічного виступу. Письмовий формат не використовується. Як не мати на увазі дистанційку. Тут семінар потребує від учасників написання хоч і невеличких, але есеїв, а відтак нагадує наукову дискусію. Або націлює учасників навчання на засвоєння іншої компетенції: письмова чи наукова дискусія. Зазначимо принагідно, що вага спільної роботи, а відтак дискусії для навчання дорослих критична.
Суспільно-політична дискусія відбувається в різноманітних аудиторіях, на шпальтах газет чи журналів, в колонках сайтів або в телешоу. Найвищий щабель тут займає дискусія в органі влади між обраними депутатами, що завершується голосуванням. Згадаймо, що круглі столи як елемент оксамитових революцій теж являли собою дискусії певного формату: участь беруть всі політсили, напрацьовують документ для визначення шляхів виходу з кризи.
Дискусія в бізнесі чи державному, місцевому управлінні називається нарада. Посадова особа збирає підлеглих, вони обговорюють пропоновані заходи, рішення і керівник, вислухавши всіх, своєю владою і під свою відповідальність робить певний крок: підписує чи затверджує документ організаційного характеру.
Нарешті, (дістались таки) про дискусію в соціальних мережах, от саме ту, що була вимкнена на нашому Круглому столі. Тут все залежить від аудиторії і організатора. Як в загальноміському форумі, де об’яви про курчат і манікюр, хтось захоче обговорити питання медіаграмотності (!) чи, нехай, політичного курсу керівництва держави, то, звісно, нічого з тої спроби крім базару не вийде. Це, звісно, як форум зверне увагу, а може й ніхто не зацікавиться. А як брати до уваги саме освітянські форуми чи орієнтовані до певної міри на суспільно-політичну тематику… Так треба спробувати дискусію організувати?
Стривайте, а хто ж має це робити? Я думаю, що ті учасники Круглого столу, які схильні вважати тему відкритою, а дискусію тільки започаткованою, а не завершеною. Тиждень медіа, звісно, мине, але життя ж триває.
3. Як дістатись дитини?
Я почав з того, що дуже прикро було бачити так мало учасників, лайків, коментів. А як піти ще далі, як залучити до роботи з пропонованим Круглим столом матеріалами ширше коло педагогів?
Мабуть, через дискусію? В методоб’єднаннях окремих закладів освіти, міських, районних, обласних установах безперервної освіти. Як зазначити, що пропоновані матеріали є результатом науковоцентричного процесу, то другим кроком має бути процес педагогоцентричний? Втім, як проміжна ланка. Бо наша ж мета - дитиноцентричність? Адже ми б хотіли, щоб все те, що сказано чи написано науковцями, дійшло саме до дітей. Так, через педагогів, але ж цільова аудиторія, цільовий об’єкт – це ж дитина. Ми ж хочемо, щоб діти читали, сприймали, осмислювали. І дискутували? А може й писали? В шкільну газету.
Згадаймо ідеї Дьюї і Макаренка настанови підходів ділання чи проектного. Хіба шкільна газета – то не найкращій полігон для опрацювання всіх тих методик і інструментів, що їх приготували науковці, а Круглий стіл встиг тільки окреслити чи згадати? Через практику власного журналістського досвіду. Через обговорення справ власного класу, власної школи. А міста? Ну то вже громадянська освіта, суміжна тема, не будемо її чіпати. Залишимо для наступних дискусій, поки що поставимо питання для учасників Круглого столу так: шкільна газета і курс медіаграмотності – в якому вони співвідношенні?
4. Супермета
Ми почали розмову з бажання залучити до Круглого столу ширше коло людей. Передовсім, звісно, педагогів, але не тільки, бо медійна грамотність – це сьогодні актуальна тема в суспільстві. Бажання зрозуміле, як і шлях до його реалізації або найближча мета. А мета стратегічна, або мрія, перспективне бачення? Ну, скажімо, на наступний рік.
Формулюємо.
Показати суспільству таку шкільну газету, одного погляду на яку було б достатньо, щоб зрозуміти: ці діти не просто щось чули про сучасні медіа, вони роблять їх щодня своїми руками.
Моя школа медіаграмотна. Див. коменти
Був на порталі, читав про Круглий стіл і поставив комент:
Тому, мабуть, і нема тих коментарів, що премодерація? Цензура.
