Мчався звОрами сіренький
Вовчик до вовчиці,
І щасливий, і раденький,
Очі – мов зірниці.
Він зібрав листки в букетик,
Жовті та багряні,
ПІсні склав один куплетик.
Ніс це все коханій.
А вовчиця виглядала
Вовчика в діброві,
Зустрічала із очима
Повними любові.
Знала – вовк цей чарівний,
Має серце добре
І характер золотий,
Обійме, пригорне.
Не стрічала ще таких
У житті своєму –
Добродушних і незлих,
Дуже ніжних з нею.
Вовк примчався до вовчиці
З букетом листочків,
Заглядав їй у очиці
Помежи дубочків.
А вовчиця усміхалась
Ніжно і ласкаво
І до вовка пригорталась,
Горда, величава.
І тепер вони удвох
Між дібров багряних.
І цвіте палка любов
В серцях полум'яних.
Оксана Козак
19.10.2025
