《ПОСЛАННЯ З РАЮ》
Матусю, чуєш, дякую тобі
За все, що ти мені в житті давала!
Не раз я бачив, рідна, як собі,
Заради мене, в чомусь відмовляла!
Пробач, рідненька, що залишилась без сну!
Пробач за сльози, що з очей лились рікою!
Я лиш хотів спинити цю війну...
Я лиш хотів для тебе миру і спокою...
Хіба ж я знав, що так повернусь в дім?
Хіба ж я знав, яка мене спіткає доля?!
Хіба ж хотів принести горе вам усім?
Хіба ж хотів завдати стільки болю?!
Пробач, рідненька, що поліг в бою.
Не думав, мамо, що ось так загину...
Тепер я поряд з Богом- у Раю...
Бороню з неба неньку-Україну!
Якби ж ти знала, мамо, як болять -
Не рани, ні, рідненька, твої сльози!
Тут тисячі таких, як я - не сплять...
Бо материнські сльози тут, як грози!
Якби ж ти знала, як мені шкода,
Що повернувся в дім не так, як мріяв...
Що в нашу хату увірвалася біда...
Що я печаль в душі твоїй посіяв...
Я ж не цього для тебе, матінко, хотів!
Я лиш хотів здобути перемогу!...
Та сталось так, що в небо Янголом злетів...
Тепер я тут, матусю, поряд з Богом!
А ти не плач, ріднесенька, молю!
Бо ти не винна в тім, що сталося зі мною!
Молись...І знай, що я тебе люблю...
Настане час і ми зустрінемось з тобою.
: Зоряна Довгалюк
