МАТІОЛИ, МАТІОЛИ...
Тихий вечір, мов вуаллю, огорнув крилом
І рознісся матіоли запах над селом.
Ясні зорі світлячками палахтять згори.
Розливають аромати літні вечори.
Матіоли, матіоли... наче зірочки.
П'янко пахнуть вечорові ніжні квіточки.
І летить, мов синя птаха, до серденька знов
І цвіте, мов матіола, чарівна любов.
Немов ангели, спустились тихо до землі,
Душу ніжністю зігріли квіточки малі.
І розносяться довкола запахи п'янкі.
Миють роси кришталеві стебельця тонкі.
Матіоли, матіоли... ще із юних літ
Милий серденьку моєму дивовижний цвіт.
Із дитинства простелили в душі ниточки
І назавжди залишили спомин квіточки.
Літній вечір, мов вуаллю, огорнув теплом.
Розлилися аромати ніжні над селом —
То розквітли матіоли у моїм саду.
Цілу ніч тепер розмову з ними я веду.
Матіоли, матіоли... квіти, мов зірки.
Тихо вечір доторкнувся цвітом до руки.
І летить, мов синя птаха, до серденька знов
І цвіте, мов матіола, чарівна любов.
Оксана Козак
24.06.2023
