... МАТЕРІ НАД СИНАМИ...
Цей біль... Він не дівається нікуди.
Горять міста. Лежать убиті діти.
Біжать в світи твої, Вкраїно, люди.
Як жити з цим? І як це все зтерпіти?
-" А ти кричи- сказала бабця сива-
Не між людей. Куди вже більш лякати?
Я так сама колись життя просила
Як вирок був, із ліжка більш не встати.
Іди у ліс до вікового дуба
До нього притулись щокою і руками.
І так кричи, щоб негараздів купа
розбилась вся, накоплена роками".
Я дуб знайшла. І лаялась, й прощала.
Він був старезний. Від усіх найвищий.
Я так кричала!...
...Мене ж перекричали
матері над синами на кладовИщах!
Катерина Кармацька
(світлина з інтернету)
