22 грудня 2023 року виповнюється 190 років від дня народження Марії Олександрівни Вілінської, яка обрала собі літературний псевдонім - Марко Вовчок.Класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка, видавниця народилася у 1833 році в маєтку Єкатерининське Орловської губернії. Померла у віці 73 років, 10 серпня 1907 року в Нальчику (Кабардино-Балкарія).
Марію Вілінську називають «українською Жорж Санд» та вважають «фатальною жінкою».Чоловіки нею захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали. Жінки пліткували, ревнували, заздрили, осуджували й ненавиділи. Вперше вона вийшла заміж у 17 років, за засланого в Орел у Кирило-Мефодіївській справі, 28 - річного Опанаса Марковича. У подружжя народився син Богдан. У письменниці були романи з Пантелеймоном Кулішем, Іваном Тургенєвим, Михайлом Добролюбовим. Два її коханих чоловіки померли, а третій закоханий вчинив самогубство. Юрист Олександр Пассек (з яким вона прожила 6 років під Парижем), помер від туберкульозу, троюрідний брат та коханець Дмитро Писарєв, потонув у Балтійському морі під час спільної прогулянки на вітрильнику. Ще один коханець, польський хімік, випив ціанистого калію. Останнім і другим законним чоловіком Марко Вовчок був молодший на 17 років дрібний чиновник Михайло Лобач-Жученко.
Особлива, тепла дружба склалася у Марії Олександрівни з Тарасом Шевченком. Він подарував письменниці золотий браслет, яким вона дорожила понад усе, а також "Кобзар" з написом: "Моїй єдиній доні Марусі Маркович і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко" і елегію "Марку Вовчку. На пам'ять 24 січня 1859" . Геній української літератури присвятив Марії Олександрівні цілий уривок з поеми "Сон" ("На панщині пшеницю жала ..."). У свою чергу Марко Вовчок присвятила Шевченку повість "Інститутка".
Марко Вовчок була однією із найосвідченіших жінок свого часу. Вона знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. Повсякденною мовою в родині Вілінських була французька.
Письменниця уславила своє ім’я як авторка творів про історичне минуле України, зокрема кріпаччини та поневоленого стану жіноцтва часів панщини. Після публікації в 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання» Вовчок здобула значної літературної слави в Україні.
Письменниця стала "революційним новатором" української літератури, збагативши її безліччю нових жанрів і тем, невідомих до неї:
- української дитячої літератури - її розповіді "Кармелюк", "Невільничка", "Ведмідь", "Жили та були три сестри" і ін .;
- соціально-побутового оповідання ("Козачка", "Горпина", "Ледащиця", "Два сини");
- баладного оповідання ("Чари", "Максим Гримач", "Данило Гурч");
соціальної повісті ( "Інститутка");
- психологічного оповідання та повісті ("Павло Чорнокрил", "Три долі");
соціальної казки ("Дев'ять братів і десята сестриця Галя");
художнього нарису ("Листи з Парижа") та ін.
Марко Вовчок прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та ін.) і отримали величезну популярність.
Її повість "Маруся" відзначена премією французької Академії і рекомендована Міністерством освіти Франції для всіх шкільних бібліотек країни.
Твори Марка Вовчка не втратили своєї актуальності і донині, бо вони вселяють в людей надію, доброту і віру у власні сили навіть у найважчі часи.
