Мандрує осінь по землі моїй,
Розсипавши листочки-позолоту.
І шепче щось берізці молодій,
Дарує світлу казку і турботу.
В садах червоні яблука горять,
В росі ранковій виграють перлини,
А журавлі у вирій вже летять,
Несуть пісні прощальні Україні.
У тихім гаї вітерець співа,
Торкнувшись ніжно золотої крони.
І осінь дивні барви розлива,
Поклавши щастя у мої долоні.
Мандруй, красуне, по землі моїй,
Даруй нам затишок, тепло і ласку.
Хай кожен день, як сонячний сувій,
Вплітає в долю найдорожчу казку.
( Л. Медина.)