Мамо, рідная моя, як ти моя зоре?
Вже давно між нами відстань, наче ціле море.
Не співаєш колискові, не чешиш волосся,
Мамо, як тобі без мене весь цей час жилося?
Чом так швидко лине час? Вже доросла стала.
Та дитинство в спогадах я завжди тримала.
Та напевно через те так тяжко жилося,
Що з тобою розлучитись, мамо, довелося.
Розумію не змінити нічого людині,
Так задумано в природі і так є по нині.
Що коли зроста дитина, батьків покидає,
І від розпачу розлуки все життя страждає.
Мати зв'язана з дітьми ниткою печалі,
Діти виростуть, поїдуть у далекі далі.
Тому ти не говори, я давно вже знаю.
Мамо, як сумуєш ти, серцем відчуваю...
Тетяна Голінська
