Мамо, я на небі, я- хмаринка,
З вишини дивлюсь на білий світ..
Тут, зі мною, Коля і Маринка,
Дядько й тітка наші шлють привіт..
Тут багато діток незнайомих-
Ті, хто врятуватися не зміг..
Ті, хто не добіг до ешелону,
Ті, хто заховатися не встиг..
Поряд бавиться якась чужа дитинка,
Де її сім'я-вона не знає..
Очі в неї-крижана сніжинка,
І волосся сиве заплітає...
Як її зовуть, не пам'ятає..
Каже, що жила колись у Бучі..
Ляльку без волосся пригортає
І пір'їнки з крил склада докучі..
Колька, наш сусід, загинув першим.
А його сестричка-вслід за нами.
Я спитати хочу тих, хто долі вершить:
А у вас теж діти є? І мами????
Що ж ви на Вкраїні наробили?!
Принесли в мій дім смертельну зброю!!!
Ми ж у вас рятунку не просили!
Ви до нас самі прийшли- війною!!!
Зруйнували рідну Батьківщину,
Повбивали діточок маленьких!
Чоботом стоптали цвіт калини,
Згвалтувавши посивілу неньку!!!
Що ж ви наробили, росіяни?!
Чом пішли на гріх, братоубивці?!
... На могилах, на дитячому майдані
Сива мати садить чорнобривці..
Автор-@Валюша Чародейка.
Copyright:©Valusha Charodeika 22\06\2022.
На фото-Рубіжне... 
