Мама

Мама... Світлий промінчик від Бога,

захист від зим та пітьми.

Птаха, що стелить пороги

дітям своїми крильми...

Мама. Так пахне те слово

коржиком з медом рудим.

Сòлодко. П'янко. Медово.

Джемом та хлібом хрустким.

Пахне, як рай -- стиглим ябком.

Ягідно. З присмаком літа.

Та, що зростила зернятко

в душу свою сповите.

Мама. Шелест сукенок від вітру.

Мережки та світ вишиття.

Та, що дарує палітру

з серця на все життя...

Та, що червоним шиє.

Молиться. Плаче. Не спить.

Та, що завжди прикриє.

Та, що за все простить...

Мама. Суцвіття півоній.

Дзвоники. Айстри. Квітки...

Та, що тримає в долонях

рай, де співають пташкù.

Мама...

14.05.2023

Людмила Галінська