Майбутні злочинці іще в личинці.
Колишньому глоду вже не до плоду.
А десь в Березівці чи в Чучинці
чучикає баба майбутнє народу.
Воно лежить у рожевій льолі,
йому на поріг прибита підкова.
Над ним схилилось обличчя Долі, -
її усмішка така загадкова!
Слова підлітають над гривою казки,
і серце підказує правду уму.
Не східні царі, не волхви, не підпаски; -
жоржини прийшли поклонитись йому.
І верби прийшли. І прийшло незабутнє.
І люди, й не люди, добро і зло.
Але майбутнє тому і майбутнє,
що має бути, що б не було!
Морями пшениці, у пахощах м'яти,
де літо стоїть, як мальований глек, -
пливуть і пливуть колискові фрегати,
летять космонавти на крилах лелек...
Фотографії Етно-фотограф Анна Сенік / Ładna Kobieta
