«Ма, я буду пролітати над селом!
Так, так! Над нашим. О такій годині.
Ти вийди, я махну тобі крилом,
Хоч так тебе побачу - з неба, з сині».
І разом з матір‘ю пілота вийшли всі.
Усе село здійняло очі вгору.
І він летів. І сльози полились,
Бо мати синові махала в небо з двору.
І всі махали. Знали, що це ВІН.
Бо кілька кіл зробив над них святенно.
І всі молились, щоб він був живий.
І матері вклонялися доземно.
Поетичний переказ почутої нещодавно історії.
