Налий мені у келишок вина...
І не шкодуй, Листòпаде! По вінця.
Дивись, на веслах сірого човна
тікає Осінь в золотих червінцях.
А я отут... З тобою волочуся.
Збираю нúтки сивої сльоти.
Ще вірю, що тепла таки діждуся.
І мрію. Мрію, iноді... А ти?
Розвесели мене, Листòпаде шляхетний.
Поп'єм вина, отого з виноградів
під шум дощу... Музúка він славетний.
Ще маєм час, до білих снігопадів.
Не поспішай. Смакуєм по краплинах
оте вино, і дощ, і пізню осінь.
А пам'ятаєш, як ,колись, в ожинах
шукали щастя і блукали босі?
Тоді здавалось -- все то буде вічно:
і шепіт трав , і пахощі жоржинні.
Пусті човни хиталися магічно...
Тікає Осінь. Та, хіба ми винні?
15.11.2022
Людмила Галінська
