Листопад...
Він -- лицар. З роду давніх тамплієрів.
Живе на скелі, де клубочаться вітри.
В старому замку, на межі імперій
добра і зла, у прихистку імли.
Він любить листя. Жовте і безбарвне.
Стріляє з лука краще від усіх.
У нього очі, наче трави в травні...
Ти не дивись. Бо затягнé у гріх.
Він -- одинак. Холодний та жорстокий.
Любить глінтвейн з корицею і ром.
Володар вітру, що дає уроки
і Вересню, і Жовтню , їм обом.
Тримає Осінь у своїм полоні,
як полонянку, здобич і трофей.
У нього шрами, сивина на скронях.
І купа планів та довершених ідей.
Курить сигари. Як аскет -- безмовний.
В мовчанні -- сила. Погляд, як гроза.
Холодні руки, часом аж безкровні
бентежать всіх, стискаючи ножа.
Він грізний цар. Закоханий у Зиму.
Суворий норов у кровІ', та й до лиця.
Та серце тужить... І вогнем неопалимим
горить душа, воліючи тепла...
Листопад...
29.10.2022
Людмила Галінська
