Лист від загиблого сина
Я пишу тобі, мамо, із раю
Не страждай, не сумуй, не тужи.
Я тепер у прегарному гаю,
А ти серце своє бережи.
Ти не квапся до мене, матусю,
Ти на білому світі живи.
Я прийду і у сні притулюся,
Рук торкнуся, ти лиш позови.
Посади на могилі барвінок,
Нехай стелиться килимом синім.
Як привіт мені з рідних сторінок,
Хай з'єднається з небом єдиним.
Мабуть в чомусь я був неправий,
Ти за все мене, рідна, пробач.
Я з тобою завжди, я живий...
Бережи себе, мамо, не плач.
Все одно ми колись будем разом,
Наші душі з'єднаються тут.
Якщо може я чимось образив -
Ти забудь про те, мамо, забудь.
Мені тепло. Тут сонечко світить,
Це ж, ма, рай. Тут і квіти, і сад.
Я веселий тут, буду радіти.
Але, інший раз, хочу назад.
У наш світлий і скромний будинок,
Що ви з татом звели на добро.
Я малий тоді був, ще дитина.
Пам'ятаю, як все це було.
У село, де всі рідні і милі,
І старий, і малий тебе знає.
Де по ставу котяться хвилі
І голубка у небі літає.
Я у тебе тепер Охоронець,
Я твій Ангел, буває і так.
Батьківщині служив - оборонець,
А в житті був добряк і чудак.
Щоб, матусю, усе було добре
Згадуй тільки веселі часи.
Я був чесним і я був хоробрим
Тільки, мамочко, не голоси.
Бережи своє, рідна, серденько.
Бережи себе, дуже прошу.
Я любив Україну і неньку,
Я і тут вами теж дорожу.
Нехай мир вже приходить в країну,
Розквітають гаї і сади,
Процвітає моя Україна,
Щоб щасливою в ній була ти.
01.02.2023 В.Сьоміна
