Лист Миколаю

Надворі вже давно стемніло. За вікном підвивав холодний, осінній вітер. Він то стихав, то підіймав до гори опале листя й кидав у вікно. Тоді Михасику здавалося, що хтось стукає . Єдина людина котру Михасик з нетерпінням чекає , це татко. Тож з кожним стукотінням вітра йому здається, що це татко приїхав. Сьогодні в садочку їм дали завдання, вдома написати листа Святому Миколаю. Тож Михасик приготував папір, кольорові олівці й став думати, який же подарунок попросити у Святого Миколая.

Машинка на радіоуправлінні у нього є.

Самокат теж є, є ролики і навіть ковзани та він все одно не вміє на них кататися, тай криги немає. Юрчик з садочка сказав, що попросить планшет, то може й собі замовити. Але ж у нього є, нічого, що він не новий, йому мама свій віддала. То навіщо йому два? Вистачить й одного.Ой, знов хтось постукав у вікно. Михась швиденько підбіг до вікна. Він притулився носиком до самого скла, але нічого й нікого не побачив. За вікном була чорнота чорна. Вже майже два роки в країні світломаскування тому на стовпах не горить жоден ліхтар. Лише коли світить місяць можна щось побачити. Та сьогодні похмура погода, тож не тільки не видно місяця, а й жодної зірочки не видно. Отже на дворі ''ЧОР-НО-ТА'' так завжди говорить бабуся.

Михасик повернувся до столу де його чекав білий аркуш паперу. Він ніЯк не міг визначитися з бажанням. До кімнати зайшла мама

- Як твої справи, сонечко?

Ти вже впорався з завданням?

Та коли побачила чистий аркуш запитала

- То може потрібна допомога? Давай разом?

- Ні, мамо. Я сам повинен намалювати, адже це моє бажання.

- Добре, добре. Сам то й сам, я ж не наполягаю.

Але не забувай, що скоро спати. Завтра до садочка.

- Надворі вже давно ''ЧОРНОТА'' і час спати - Михасик намагався копіювати бабусю.

Вони обоє голосно розсміялися.

- Я ще трішки подумаю, добре мамо?

- Гаразд. Тільки не довго, бо дійсно вже пора спати.