Лист для себе самої в старості…
Коли ти станеш старою,
не треба нікого вчити.
Не треба давати поради,
якщо не будуть просити.
Й скиглити також не треба,
бо скарги твої недоречні,
що десь там «корчує» ноги
і ціни «скажені» аптечні…
І не кажи ніколи:
«…я тобі все віддала….»
бо слухать твої «приколи»
нестерпно,щоб ти це знала…
Годі уже страждати,
змирися,що ти бабуся.
Навчися себе сприймати
й любити навіть в кожусі…
І перестань вкладати
гроші у «крем – шпаклівку»,
пластику виробляти,
краще купи путівку….
І не чекай подяки
ти від дітей чи внуків,
зайвого не патякай…
Бери «старого» за руку,
бо він один пам’ятає
тебе молоду й красиву,
й по своєму досі кохає
хоча вже стару і сиву.
Він може на нині єдиний
кому ти по справжньому треба,
тож не втрачай ті хвилини
даровані Богом з неба.
І пам’ятай ти зробила
все на що Божа воля.
Хто завинив - простила…
В кожного ж своя доля…
Треба життя сприймати
як небеса посилають…
Молодість всім доступна,
старість лиш обрані мають….
Г. Кухаришин
