Липень... Красунчик медовий.
Світлий. Пахучий. П'янкий.
Погляд, як мед, бурштинòвий.
Сонячний. Теплий. Стрункий.
В ньому від сонця є чари.
Світиться сяйвом весь час.
Варить чаї та узвари.
Вчить цвіркунів грати джаз.
Він -- парфумер. То від Бога.
Пòночах цідить нектар
з лілій, барвінку старого.
Потім -- трояндових чар.
Дрібку гвоздик, матіоли,
краплю порічкових сліз.
М'яти, кропиви, віоли,
жменю суниць. Бідний ніс...
То -- парфумерна сюїта,
спалах квіткових есенцій.
Так пахне Липень і Літо --
сіном, травою і перцем...
Сòлодко. Млосно. Духмяно.
Тягнуться дні, наче мед.
Маки горять полум'яно,
вкравши у жита секрет...
Липень... Закоханий в Літо.
Зàвжди. З зачаття епох.
Очі -- волòшкові квіти,
в крàпинках -- зелень і мох.
Бродить між травами вічно,
шиє метеликам крила --
тòнкі, барвисті, космічні.
Мріє про море й вітрила...
Він одинак. Десь у хащах
має відьмацьку хатину.
Ти не знайдéш. О, нізàщо.
То -- таїна часоплину...
Там хазяйнують наяди,
мавки, ліснúці, русалки.
Вéршать таємні обряди,
сушать гриби та фіялки...
В'яжуть снопами чар-зілля,
варять латаття в дзбаночках.
Крутяться до божевілля
в білих вінчальних сорочках...
Він їм парфуми дарує,
любить їх всіх, як сестер...
Серце від чарів чатує
серед казкових химер.
Липень... Одвічний романтик.
Світлий, мов сонячний промінь.
Лéгкий, як вирваний клаптик
з зошита нотних симфоній...
Липень...
01.07.2023
Людмила Галінська
