Липень.
Середина літа. Скільки вже позаду...
Медом наливається гроно винограду.
Соком витікає спіла полуниця.
Темпу набирає літня косовиця.
Віриться й не віриться - час іде до ПЕтра.
Вже овес високий, вже ячмінь півметра.
Лебедині зграї - хмари білі-білі
І біля місточка верби уцілілі.
Довгі очерети хиляться від вітру.
Вишні і черешні сиплються в макітру.
Дощ і буревії, клопоти, ридання...
Середина літа - пестощі й кохання.
А ще трохи меду, молока, сметани.
Після злив - волога, тумани, тумани.
Мліє вечір, мліє, а ранок шикує.
Вишенька лутова губоньки цілує.
І так рідно-рідно. І так мило-мило.
Ще вчора на дощик рученьки ломило.
Ще вчора лякало, нині ж попустило.
Літечко на плоті платтячко сушило.
Г.Потопляк.
2020.
