Професія вчителя – це не тільки дар від Бога, а й дуже відповідальна та важка праця. Вчитель вкладає в кожну дитину своє серце і душу. Вчитель, як творець намагається надати дітям усе, що вміє сам, щоб вони стали: чудовими лікарями, директорами, юристами, журналістами, художниками, і просто хорошими людьми.
Тому завдання сучасного вчителя – створити всі умови для розвитку дитини, щоб після закінчення школи він міг працювати, вчитися, служити.
Труднощі існують в будь-якій професії, але професія вчителя – особлива. Найбільша складність, на мою думку, полягає в тому, щоб прокласти стежку до душі дитини. І цей зв’язок часом буває настільки крихким, що досить необережного слова, щоб порвати його назавжди. Але якщо вчителю вдалося налагодити цей зв’язок, з’являється відчуття легкості і свободи. Коли входиш в клас і бачиш ці очі, ти розумієш, що повинен зробити дуже багато, щоб в цих очах не з’явилася нудьга, страх або роздратування; щоб ці очі не відвернулися від тебе і не втратили інтерес. Необхідно навчитися любити своїх учнів. Любити всіх. У нашій професії головні любов і віра. Любити своїх учнів – це вірити в них. Вірити в можливості учня, показувати, що кожен з них талановитий по-своєму . Віра в учня – це головне. Я вірю, в учнів і приймаю їх .
Я щоранку заходжу в клас.
На дитячих обличчях - усміх.
Що я варта, діти, без вас?
Ви – натхнення моє, мій успіх.
За плечима - минулі роки,
Але й досвід прийшов з літами.
Що я варта без вас, малюки?
Я безмежно люблю вас, я з вами.
Щоб любові вогонь не згас,
Щоб віддать дітям серце і душу,
Я щоранку заходжу в клас,
Я - учитель, я вчити мушу!