Слово „лiвша“ майже витиснуло давнє українське „шульга“. Ось читаємо, наприклад, у газетi заголовок фейлетона: „Про лiвшу — лiвою рукою“. Тритомний Росiйсько-український словник наводить слово „шульга“ як застарiле, даючи перевагу „лiвшi“. А тим часом скiльки прiзвищ утворилось вiд цього слова: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгiн! Скiльки разiв ми натрапляли на слово „шульга“ в класичнiй лiтературi й живiй народнiй мовi, ба навiть в українського письменника О. Iльченка, доброго знавця української мови, читаємо: „Вiн, шаблюку вхопивши по-татарському, лiвицею, хоч i не був шульгою, рубався люто“. Навряд чи є пiдстави виводити це слово „за штат“ i не послуговуватись ним у нашiй сучаснiй лiтературнiй мовi.
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
