Лютий... Сезон буревіїв.
Завше холодний і стримано злючий.
Я не осуджую. Зовсім. Не смію...
Рідним не став. І кровить. І колючий.
Я вже сама, як той лютий, холодна,
Зовсім не вірю в весняне тепло.
Барва по світу все чорна та чорна,
Тулиться птаха під тепле крило.
Лютий...
З терну й гілляччя в нього оздоби.
Вітер у спину. Вітер в лице.
Усміх хижацький, з оскàлом худоби.
Виє і виє. Ніяк не мине...
Ніби короткий, а так затягнувся.
Ниють під серцем обридлі сніги.
Хтось назавждú заблукав. Хтось втягнувся.
Хтось кілька літ все чекає весни...
03.02.2024
Людмила Галінська
