Тривалий час люди вірили, що у віддалених місцевостях живуть міфічні істоти на зразок велетенських зміїв, драконів, істот, схожих на людей, але з головами або іншими частинами тіла тварин.
На стародавніх картах далекі краї так і позначали — «тут живуть дракони».
Давні люди мали власне уявлення про устрій цілого світу. У Давньому Єгипті
вірили, що Земля — це плоский диск, а небо над нею — твердий купол.
Народи, які мешкали в межиріччі річок Тигр та Євфрат (сучасний Ірак),
уявляли Землю як оточену океаном величезну гору. Вони знали, що на південь від їхніх поселень розкинулося море (сучасна Перська затока), а на сході виросли високі гори Загросу (сучасний Іран). Тому вони вважали, що їхній рідний край розташований на західних схилах світових гір.
У Давній Індії Землю уявляли як диск, що стоїть на трьох слонах, а ті, у свою чергу, — на черепасі.
В Україні-Русі вірили, що плоска Земля стоїть на спинах трьох китів.
Одним із перших, хто висловив припущення про те, що Земля має форму кулі, був давньогрецький вчений Піфагор (VI ст. до н. е.).
У ІІ ст. до н. е. інший давньогрецький вчений Клавдій Птолемей створив систему будови світу, за якою в центрі Всесвіту розташована кругла Земля, а навколо неї обертаються всі інші небесні тіла. Згодом систему будови світу Птолемея перейняла християнська церква.
Ці уявлення про те, як влаштований світ, були загальноприйнятими в Європі до XVІ ст., поки в 1543 р. не вийшла праця Миколая Коперника «Про обертання небесних сфер».
У ній дослідник доводив, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця. Книгу було видано вже після смерті її автора. Із часом саме завдяки праці М. Коперника у Європі змінилися уявлення про будову світу.
Вчені Галілео Галілей, Йоганн Кеплер та Айзек Ньютон розвинули та довели ідеї М. Коперника.
Будова світу за Птолемеєм Будова світу за Коперніком
