Згадаю дитинство... і зиму патлату
Дідусь у кожусі сидить при печі...
Здіймається дим десь у небо чубатий
І зимним відлунням шкрябне по щоці.
Згадаю дитинство... згадаю санчата...
Бабуся на вечір спече пирогів
І буде мене біля хвіртки стрічати
В моєму дитинстві... посеред снігів...
Згадаю дитинство... і гори горбаті,
І сосни і річку і ... справжнє тепло...
Долини безкраї та трохи кирпаті
Згадаю, згадаю... маленьке село...
Згадаю дитинство і щирість зимову,
Що гучно тріщала тоді в джерелі
Печену картоплю у грубі "фірмОву "...
Які ж ми були всі щасливі й малі
Згадаю дитинство... не раз ще згадаю...
Бо там залишилося справжнє тепло
Здається, я досі його виглядаю...
І хочу, щоб ще раз до мене прийшло...
Аліна Войтенко
"Людина починається з дитинства..."
Трішки тепла вам у стрічку 
