Людське життя … Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони … усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять кожна своїм світлом. Життя кожної людини – це стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні “Два кольори” – “червоне – то любов, а чорне – то журба”. Бо й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде?А це вже залежить від кожної людини...
Стрічка блогів
