Я тебе проведу аж до хвіртки
по зеленій шовкòвій траві.
Мовчимо... Аж до першої зірки.
Час пройшов. Ми сумні обидвí.
Ну, біжи, моя вéсно, до літа...
Бачиш, стигнуть черешні в садах.
Бачиш, бджоли кохаються в квітах
і п'яніє від пахощів птах.
Будуть скоро в смородини очі
чорні-чорні, як в галки крило.
Ну, біжи... Ну, чого ти не хочеш?
Вже в кульбабок насіння втекло.
Відцвіли твої ночі бузкові,
першоцвіти, тюльпани й жасмúн.
Скоро липа парфуми медові
пустить в літо. І згіркне полин.
Скоро нòві зіллЯ й бадилини
чаруватимуть ос і комах.
Зайці вкрàдуть квіткú з конюшини
і протопчуть до осені шлях.
Хтось так стрімко усе обертає.
Все летить. І цвіте. І живе.
Прощавай, моя вéсно. Не знаю.
Мо, побачимось дасть Бог, іще...
24.05.2022
Людмила Галінська
