Я не хочу мільйонів, тату,
І будинок новий не хочу.
Мені б тихо тебе обійняти
І поглянути ніжно в очі...
Ти мені обіцяв ведмедя
І сукенку, як у принцеси.
Ось, уже і початок червня
квітнуть півники понад плесом.
Я чекаю, бо я терпляча,
Ти і так був героєм для мене.
Долу слізка біжить гаряча,
Я не плачу... Я вся у тебе...
Щось не тішать блискучі медалі,
Що за слово таке "посмертно"?
В мами очі — озера з печалі...
Я хвилююсь —скажу відверто...
Знаєш, Тузик також сумує,
Скімлить тихо, біжить до хвіртки
А Рудий на паркані вартує
І від того так тоскно й гірко...
Люди стиха ховають очі,
кажуть — клята війна забрала...
Я молюся до Бога щоночі,
Я така вже доросла стала...
02.06.2025
Людмила Галінська
