В'ється дорога ниткою між попелястих трав.
Що тобі, доленько? Світлечка! Темені, Боже, збав...
Най ся стежина стоптана, стоптані мешти й думки.
Що тобі доленько? Зрештою, скільки лишилося йти...
Що там отого літечка, — блисне пелюстям руж...
Боже, мені би осені... жовтня та стиглих груш.
Боже, мені би радості, тихої, як колись...
І ластів'ят під стріхою. Боже, не забарись...
В'ється дорога ниткою, моляться зорі згори.
Що тобі, доленько рідная? Мусим якось дійти...
Між громовиць, на видиху, не полишай хреста,
Ген, херувими під вишнею пишуть за нас листа.
Що там путі отої — видиться край між трав.
Боже, мені би світлечка. Темені, Боже, збав...
Боже, мені би радості, тихої, як колись...
І ластів'ят під стріхою. Боже, не забарись...
14.05.2025
Людмила Галінськп
