Відцвіли першоцвіти строкаті,
вабить око старий молочай.
І кульбаби, легкí та цибаті,
кличуть Травня у гості на чай.
І я теж. В порцеляну тендітну
хлюпну жовтого варива. Ось!
Я всю зúму чекала. Помітно?
І весь час виглядала когось.
Пригощала я Березня. Й Квітень
чаював на веранді не раз...
Серед бесід, розмов та освідчень
час летів. Все не те... Без образ.
Та у серці тепліла надія:
Дочекаюсь травневих ночей!
Хай бузкова п'янка веремія
здійме сум з зеленавих очей.
Дочекалась. Он, вже він тупцює
і за хвірткою дражнить джмеля.
Любий Травню, мені так бракує
твого шуму. Так скучила я
за отими суцвіттями бéзу,
що колишуть затомлені сни.
За дощами, що тонше від леза
ріжуть душу. Такі дикуни...
За хмільними медами конвалій,
що відкриють сезон капелюшків,
кольорових сукенок, сандалів,
сарафанів в горошок та смужку.
Тож, заходь! Поговорим про моду,
про красу королівських півоній.
Про тендітність кульбаб. І про вроду
пелюстòк, що летять на долоні...
28.04.2023
Людмила Галінська
