Сеньйорито акаціє, білий в моді?
Юний Червень так щедро вбирає в квіт.
І мереживо ніжне в своїм комоді
дістає з перших чисел, із року в рік.
Сеньйорито акаціє, в вальсі літнім
ті каптурики легко колишуть дні.
Розчиняюсь промінням у вашім світлі,
бо це літо -- для вас. І шматок -- мені...
І окрайчик для неба, і клаптик -- осам,
що нектаром медвяним сплітають світ.
І вітрàм, що ховають печаль у косах,
і складають казки, мабуть, сотню літ.
Сеньйорито акаціє, ще не осінь...
Ще ніхто і ніяк не забув про вас.
Зачаровано Червень тупцює босий.
І мережить. І в слоїк ховає час...
02.06.2023
Людмила Галінська
