Половина літа... Половина долі...
В'яжуться віночком дні, як квіточкú.
Достигає сонцем хліб на жовтім полі.
Виростають діти, наче колоски...
Стоптується стежка. Поміж полинàми
стелиться барвінок, м'ята і чебрець.
Відлітають рідні білими птахами
над стареньким садом, в небо, навпростець...
Заросло, замулилось чисте дно криниці.
Гойдалка дитинства кличе в снах, рипить...
Мідяки розсипались. Ті, що зі скарбниці...
Все частіше серденько ниє і болить.
Сивина у косах міцно вкорінилась,
на зап'ясті хрестиком затягнулись шви.
Половина літа. А, й не зогляділись...
Половина долі. Наче й не жили...
