Любити змусить неможливо!
Ти хоч життя на плаху положи,
та ні дощі, ні сильна злива
в суху криницю не вернуть води.
Кохання не буває миттю.
Якщо приходить — то на все життя:
весняною безмежною блакиттю,
глибоким нескінченним почуттям!
А нерозділене — буває лиш фальшивим,
страждає в ньому тільки хтось один.
Швиденько пролетить роман бурхливий:
без обіцянок, каяття й провин.
Один повіє вітром пустоцвітним,
а інший буде плакати вночі,
шукаючи у мріях безпросвітних,
навмисно згублені, не ті ключі...
Барчук Р
