Люблю у травні молочаї,
їх жовті очі у траві.
За все я вéсну вибачаю,
коли цвітуть вони в мені.
Мов сонце вибігло на луки
і розгубило промінці...
Забулись всі зимові муки,
як бачиш жовті острівці.
Цвітуть усюди, де можливо,
людей, як сонце, веселять.
А після цвіту -- білим дивом
у синє небо полетять.
І рознесуть по всьому світу
на парашутиках листи.
Про теплі дні, про жовте літо,
про тихі кроки самоти...
03. 05. 2021
Людмила Галінська
