- Люблю та плекаю свою рідну мову,
Бо мова - "це річка гарячої крові..."
- Да ты провокатор! Ау! СБУ!
Иль нацик какой-то, никак не пойму...
- Та ні, я вкраїнець, живу в Україні,
Ось батьківська хата, верба та калина...
Господар я тут, я не гість, не турист...
- Ну, ты посмотри! Нет, он точно фашист!
Как ты уже всех задолбал этой "мовой"...
И я – украинец! А тётя в Ростове,
А сын её служит на Северном флоте...
Так что ж, отказаться теперь мне от тёти?
- А дядька мого катували совєти,
Що мовою вірші писав та сонети,
В той час, коли Стуса за мову убили...
- Да хватит тебе! Ну, когда это было?
- Нехай в Україні лунає вкраїнська,
У Польщі - своя, а в росії - російська...
- А в нас демократия! Это же плюс?
Эх, сердце болит за Советский Союз...
- Аж серце співає, як мову почую!
- Там русскоязычные хлопцы воюют!
- Це ж пращурів мова, Франка і Шевченка...
- Я, честно, таких как ты ставил бы к стенке!
- Вже три сотні років, як мову вбивають!
- Бендера такой, что ж ты всё нагнетаешь?
- За мову палили розпеченим лезом...
- Опять за своё, да займись чем полезным!...
Ще довго Господь з неба слухав розмову
Про тётю, Ростов, про "бендеру" та....мову.
І Бог зажурився, бо швидко зникають
Країни, де мову свою зневажають.
Сергій Рубан 21.06.2022 року. ( світлина з мережі Інтернет)
