Люблю село і літом і зимою,
повітря чисте і прозоре, як кришталь,
світанки зачаровують красою
та жаль роки біжать у синю даль.
Ніби ще вчора в перший клас ходила
і юність зустрічала за селом,
батьки тоді були ще молодими
та все минуло, все давно пройшло.
Лише любов у серці залишилась
до краєвидів, що навкруг села,
до пісні, що навчила співать мама,
коли мереживо до рушників плела.
Люблю село в малинових світанках,
умите росами і скупане дощем,
усміхнену веселку спозаранку,
туман, що ніби вкрив село плащем.
Кує зозуля, солов'ї співають
і жаби квакотять навперебій
і все село проснулось, оживає
і десь вже чутно малиновий дзвін.
Людмила Якушевич
