ЛІТО
(Дружба літа з алфавітом)
А літо ходить ніжне, чарівне,
У лісі підрум'янює сунички,
Цілує сонце в небі золоте,
Грибочки підкладає під ялички.
Блукає з вітром в лісі по ярах,
Освітлює промінням всі долини,
А деколи летить, неначе птах,
Туди – де гори, ріки і долини.
Веселку розливає в небесах
Барвисту, розмаїту, кольорову,
Танцює вальс із квітами в лісах,
Щоденно заглядає у діброву.
Гаям дарує вроду чарівну,
Ромашкам в'яже хусточки біленькі,
Співає пісню весело дзвінку,
Краплинки сіє із небес дрібненькі.
Ґрунти родючі зігріва теплом
І рясно кропить дощиком земельку,
Погойдує в полях рясним стеблом
І пригортає яблуньку стареньку.
Дубочкам причепурює чуби,
Берізкам заплітає ніжно коси
І чари розсипає навкруги
Та срібні, кришталево-чисті роси.
Елегії складає для душі,
Пісенно виграє на різних струнах
І щедро розсипає ще дощі.
У кожного у мріях світлих й думах.
Єднає літо ніжність й почуття,
Дарує всім красу і море світла,
Казковим робить й осяйним життя,
В душі, неначе мальва пишна, квітне.
Жита колише ніжно у полях,
Волошками красується у травах,
Відпочиває літо в яворах,
В рожевих, мов колисочки, загравах.
Збирає материнку й деревій,
Суцвіття липи, кмин і конюшину,
На зиму сушить жовтий звіробій,
На джем збирає у ліску малину.
Иначе літо дивиться на світ –
Краса для нього: небо, сонце, квіти.
Несе красу цю сотню тисяч літ,
Щоб всі могли життю цьому радіти.
І серце зігрівати тим добром,
Що літо дістає зі свого сховку,
Ховаючи печалі під крилом,
Що створене з найкращих видів шовку.
Їжак, зайчисько, білка і сова
Натішитись не можуть теплим літом,
Яке дарує неземні дива,
До всіх іде із радістю й привітом.
Йому радіє все, що на землі,
Усе живе, дерева, сонце, квіти.
Дзюрчать гучніше влітку ручаї,
Вклоняються вербові низько віти.
Красується в барвистому вбранні,
Співає пісеньки у травах в лузі,
Запалює зірки такі ясні,
Відпочиває з вітром у галуззі.
Любистком пахне ніжно й чебрецем
І матіолами у надвечір'я,
Освіжує повітря ялівцем,
Встеляє споришами все подвір'я.
Малює літо фарбами панно,
Тче гобелени в соняхах і мальвах,
Прокручує щоденно нам кіно –
Цікаве, фантастичне, в різних барвах.
Навіює нам спогади чудні,
Що гріють душу, розслабляють тіло,
Співає і романси, і пісні,
І пише вірші поетично, вміло.
Окрилює нас на нове життя,
Дарує щастя, здійснює всі мрії,
У серці будить щирі почуття,
Бажання, сподівання і надії.
Пливе у даль в заквітчанім човні,
Тримає міцно золотисті весла,
Згрібає трави в лузі запашні
І в'яже в полі з жита перевесла.
Розказує вночі зіркам казки
Про ліс, озера, чарівну природу,
Як вдень виспівують в садах пташки,
Дарують радість, втіху, насолоду.
Солодкі сни несе у рукаві,
Збирає сіно в копиці духмяне
І хмари в небі гонить грозові,
Вкладає спати сонечко рум'яне.
Танцює літо з вітерцем танок,
Кружляє в квітах, на зеленім листі,
Відволікає від важких думок,
В саду гуляє з пелюсток намисті.
Усміхнене, веселе й чарівне
Біжить купатись до ставка й до річки,
Прекрасне, розмаїте, осяйне
Ласує вишні, аґрус і порічки.
Фарбує літо соняхам брилі
Жовтеньким, наче сонечко липневе,
Провадить вдаль хмарки, мов кораблі,
Голубить ще проміння полудневе.
Хизується красою залюбки,
Бо й справді – золоте і незрівнянне,
Немов троянди ніжні пелюстки,
Таке ж тендітне, пишне, бездоганне.
Цілує вітер літо крадькома,
Бо ж і йому воно приємне й миле,
Так, ніби ненароком, жартома,
А тільки з літом він стає щасливим.
Чарує всіх краса ця неземна,
Цей погляд літа ніжний і звабливий,
Легка хода – ну просто чарівна,
Характер добрий, щедрий, жартівливий.
Шануймо літо і його красу,
Усі дари, які нам припідносить,
І пиймо, мов нектар, його росу,
Збираймо все, що літечко накосить.
Щедрот своїх несе нам без кінця
Найкраще в світі, наймиліше літо,
Нам зігріває душі і серця,
Для кожного із нас воно відкрито.
Ми любим літо за його красу,
За щедрістЬ, солов'їні ніжні трелі,
За водограїв пісню голосну,
За усмішки щасливі і веселі.
Юннати люблять літо золоте.
Приваблює їх вся земна природа –
Чи сонячне, чи навіть дощове,
Чарує будь-яка його погода.
Являється нам літечко у снах,
Коли надходить холод й заметілі,
Коли усе в білесеньких снігах
Й сніжиночки вальсують ніжно білі.
Оксана Козак
16.07.2025
Із збірки поезій
"Там, де сонце живе".
