За фізико-географічним умовам територія країни відноситься до зон змішаних, хвойно-широколистяних і широколистяних лісів. У результаті діяльності людини листяні породи на значній частині території заміщені хвойними, переважно сосною звичайною. У лісах переважають такі хвойні породи: сосна звичайна з модриною сибірської (Larix sibirica) і модриною польської (L. polonica) займають 73% площі. Приблизно 8% – за ялиною звичайної (Picea abies). Решта хвойні породи – ялиця біла, сосна гірська (Pinus mugo), з екзотів – дугласия, кедрова, європейська, Веймутова сосна і сосна Банкса (Pinus banksiana), ялина колюча (Picea pungens) – займають 2% території. У листяних лісах головними породами є дуби – черешчатий і скельний, бук європейський, вільха чорна (Alnus glutinosa), берези повисла і пухнаста, граб звичайний, осика. Такі породи, як вільха сіра (Alnus incana), ясен звичайний, ільм, берест, явір, клени польовий і гостролистий, липи крупнолистная і дрібнолиста, тополя, верба і ряд інших зустрічаються тільки у вигляді домішки.
Найбільш великі дубово-грабові лісові масиви розташовані на сході країни – у Біловезькій пущі. На північному заході, в Центральному Помор’ї, простягаються Тухольські лісу, які з соснових борів з домішкою бука європейського. У Західному Помор’ї йдуть буково-соснові ліси, на заході, в Любуське землі – змішані, хвойно-дубові та букові ліси. У Судетах поширені гірські смерекові ліси. У Карпатах і Татрах, де різко виражена висотна поясність, у нижній частині лісового поясу ростуть змішані ліси з дуба, граба і липи, на висоті від 600 до 1150 м тягнуться ялицево-смереково-букові ліси, в межах від 1150 до 1350 м – гірські ялинники і вище 1350 м – спільноти сланкої гірської сосни