Ліс заворожено затих,
Сам зачарований собою,
Тією дивною красою,
Яку приніс пухнастий сніг.
І навіть вітер- руйнівник,
Що все між вітами гуляє,
Десь у гіллі немов дрімає -
Теж зачаровано затих.
А сніг тихесенько кружляє
В своєму дивному танкУ.
Мов наречена у вінку,
Серпанком землю застилає.
Милує око білизна,
Чарує душу все навколо.
А десь, за білим видноколом,
Вже підкрадається весна.
