Протягом останнього року часто чула про новий вид діяльності ( хоча це дуже голосно сказано, що новий, бо все нове - це , як відомо, добре забуте старе) на уроках та в позакласній роботі. Назва його Лепбук. Хто ще не знає, то може «поґуглити», як кажуть діти, або повірити мені на слово, що це дуже цікава, яскрава книжка-розгортка, у якій зібрано багато інформації на якусь певну тематику ( вибрану перед тим вчителем чи учнями). Широкого розповсюдження цей вид діяльності набрав серед вчителів початкової школи, вихователів дитячих садочків (хто проходив курси EDERA, той більше з цим знайомий, бо саме там "віднайшли" цю стару-нову ідею і запровадили в НУШ https://www.youtube.com/watch?v=xRRqIOk0vXg). Бачила в Інтернеті надзвичайні роботи, дуже гарно оформлені, продумані. І от мене, як вчителя-практика із 25-річним стажем роботи, , «загриз черв’ячок сумнівів»: а чи дійсно ці роботи створені самими учнями? Вирішила спробувати створення лепбуку на уроках мистецтва та музичного мистецтва, перевірити свої сумніви , так би мовити, на практиці. Всі думки із цього приводу я викладу зараз у своєрідній таблиці «Позитивні та негативні аспекти створення лепбуку» (і не тільки на уроках мистецтва, а загалом) :
· Зауважу, що бачила в Інтернеті дуже гарні, яскраві, ІДЕАЛЬНО виготовлені, естетично оформлені лепбуки. Але вважаю, що це творчість самого вчителя, і зроблене «для показухи»: користі для самих учнів така діяльність немає взагалі, адже вчитель виготовив все сам ( або батьки дітей, що ще гірше), це ЙОГО, а НЕ УЧНІВ задоволення, повторення, закріплення матеріалу.... З таким же успіхом можна було просто купити готову книжку в магазині, але тоді навіщо це називати творчістю дітей? Навіть якщо деталі лепбуку вийдуть криві чи не зовсім акуратні, дитина САМОСТІЙНО буде виконувати той чи інший відрізок своєї роботи, вона ЗАПАМ’ЯТАЄ НАДОВГО те, що так старанно знаходила для створення лепбуку, і ТИМ І КОРИСНА така діяльність для дітей.
· Думаю, що хтось із читачів заперечить мені, що всі ті яскраві ІДЕАЛЬНІ роботи з Інтернету виготовили самі першачки чи діти в садочку. Чесно відповім: НЕ ПОВІРЮ. Спробувала це довести на практиці. Виготовляли лепбуки в 4, 8, 9 класах, їхні роботи наведу приклади у фото нижче. У мене талановиті, гарні, старанні учні, і їх роботи дуже цікаві, але, попри те, їх важко назвати ІДЕАЛЬНИМИ.... Так і повинно бути, адже все робиться в творчому пошуку, робочому процесі... Десь ручка потекла, десь олівець розлізається, таке буває навіть у дорослих, і різні (хоч і незначні) недоліки трапляються у всіх. Тож, якщо таке було у 4, 8, 9 класах, то як могли зробити ідеально гарно першокласники чи дошкільнята? Колеги, не обманюйте самі себе інших.... Якщо хочете похвалитися творчістю дітей (зрозуміло, що це було під керівництвом вчителя), то нехай це буде ДІЙСНО ДИТЯЧА творчість.
· І, наостанок, хочу сказати, що лепбук є дійсно цікавим і захопливим видом діяльності. Чи справді він потрібен вам на ваших уроках – вирішувати , власне, вам.
